WHATAFUCK · @whatafuck 0 0 10 1

loveyan :

nesquik :


What if I wanted to break
Laugh it all off in your face
What would you do?

What if I fell to the floor
Couldn't take all this anymore
What would you do, do, do?

Come break me down
Marry me, bury me
I am finished with you.

What if I wanted to fight
Beg for the rest of my life
What would you do?
You say you wanted more
What are you waiting for?
I'm not running from you

Come break me down
Bury me, bury me!
I am finished with you.
Look in my eyes
You're killing me, killing me
All I wanted was you

I tried to be someone else
But nothing seemed to change
I know now, this is who I really am inside
Finally found myself
Fighting for a chance
I know now, this is who I really am!

Come break me down
Marry me, bury me
I am finished with you, you, you
Look in my eyes
You're killing me, killing me
All I wanted was you
Come, break me down
Break me down
Break me down

What if I wanted to break?
What if I, what if I, what if I
Bury me, bury me.

WHATAFUCK · @whatafuck 0 0 10 1

15 хвилин до прибуття. Таке відчуття, наче відбувається шось нереальне. Наче і не зі мною. Наче уві сні.

За годину до концерту. Хвилювання. Але приємне. Таке хвилювання буває перед Новим роком. Коли розумієш, що скоро буде шось хороше і приємне.
30 секунд до концерту. Ну що?! Поїїїїхали!

Півгодини після початку. Нереальне відчуття - по факту, у цьому залі немає рідної тобі людини, окрім Дашки, яка тримає мене за руку і ми разом радіємо тому, що ми тут. Але у твоєму серці присутнє відчуття того, що на цю мить, на час концерту, всі люди у цьому залі тобі рідні. Хоч ти і бачиш їх у 1ий раз і можливо ніколи більше не будеш наблюдать їх у своєму житті, розумієш, шо то - рідні тобі люди. Пофіг, чи то розукрашений парєньок, який явно шось прийняв перед концертом, чи то якийсь п'яний чувак, який пристає до усіх дівчат у залі. Зараз то усе неважливо, бо всі ми зараз - наче рідня.

Година після початку. Краєм свого хилого розуму я шарю, що до мене ще не дошло то, шо я на концерті марсів. Що я на концерті людей, які роблять музику, котру я слухаю кожень день! Людей, які допомогли зрозуміти, що з десятитисячним натовпом мене щось об'єднує!) Щось одне.. Коли 10000 тисяч чоловік співає одну і ту ж саму пісню во главє з Джаредом Лєто, який розмахує українським прапором на сцені. І я навіть не можу передати, що ти почуваєш, коли Джаред, якого ти бачиш тіки по ящіку або в інеті, омріянний Джаред спілкується з публікою. І пофіг, шо то його заєжжене "Ну что ты стоишь как дуб" або "Ах, Одесса, жемчужина у моря" або ж "А нахуя попу гармонь?") (хоча тоді я не знала про оті його фішки). То все посрать. Не можна описати відчуття, які ти переживаєш, коли він говоре про твою країну і найголовніше за весь вечір: обіцяє повернутися. Тоді ти просто на небесах(слухаєш Лєто і touch the fucking sky) і вже не можеш дочекатися наступного разу.

30 секунд-10 хвилин після кінця. Зараз не хочется нічого стримувати. Стримувати емоцій: кайфу, драйву, задоволення і т.п. Хочется кричати, jump, продовжувати співати, підіймати руки в гору і радіти як мале дитя кожній улюбленій пісні. Не хочеться, щоб казка закінчувалася! Емоціїї наче рікою ллються у твої думки, а потім мову, жести. Як іноді буває прикро, коли не можеш проявити своїх емоцій наповну. Адже зараз я в авто, і тут не по jump. Але згадую -Are you ready the get crazy like a motherfucken crazy motherfucker і на моєму лиці посмішка, якою б та фраза не була. Yeah, Jared, we are ready to get crazy like a motherfucken crazy motherfucker next time!) And we Will be more crazier next time!) and i believe u will return!

Сашка написала. умничка, я считаю. передала все то, что мы чувствовали, находясь на концерте.

WHATAFUCK · @whatafuck 0 0 10 1

mrcute :

Tumblr_ld8h4fs2ze1qcgcg7o1_500_large

WHATAFUCK · @whatafuck 0 0 10 1

bacardii :

daisy :

очень нравится.

обожаемая песня